Генерацію діячів культури 1920-1930-х років, які жили й творили в радянській Україні, називали «Червоним Ренесансом». Після того, як більшість представників цього покоління були фізично знищені радянським тоталітарним режимом, літературознавець з діаспори Юрій Лавріненко запропонував новий термін ‒ «Розстріляне Відродження».
Поштовхом до «Червоного Ренесансу» стала українізація 1920-х років. Не варто думати, що більшовицький режим проводив цю політику з любові до України та її культури. Українізація стала вимушеним кроком, поступкою потужному українському спротиву, який тривав і після поразки Української революції 1917-1921 рр.
Культурне життя 1920-х тісно пов’язано з Харковом – тодішньою столицею радянської України, а його символом став будинок літераторів «Слово». Під одним дахом жив і працював майже весь «червоний ренесанс»: Лесь Курбас і Микола Куліш, Володимир Сосюра і Валер’ян Підмогильний, Майк Йогансен і Григорій Епік, Микола Хвильовий і Павло Тичина, Михайль Семенко і Михайло Яловий, Остап Вишня і Юрій Яновський і багато інших.
Як було знищено ціле покоління українських митців?
Хвиля масових репресій проти діячів культури розпочалася у травні 1933 року з арешту літератора Михайла Ялового. Не чекаючи арешту, у власній квартирі №9 в будинку «Слово» вкоротив собі віку автор відомого гасла «Геть від Москви!» Микола Хвильовий. Знищення інтелектуальної еліти відбувалося під час і після Голодомору 1932-1933 рр. Обидва процеси були складовими політики геноциду, яку здійснював радянський тоталітарний режим.
Апогеєм розправи над українськими митцями став 1937 рік. З 27 жовтня по 4 листопада – з метою «перевиконання плану» зі знищення «ворогів народу» до 20-ї річниці більшовицького перевороту – в урочищі Сандармох у Карелії кати НКВД розстріляли 1111 в’язнів етапу Соловецького табору особливого призначення. Понад 250 з них були представниками української інтелігенції. Знищивши митців, влада намагалася «вбити» і їхній творчий доробок. Книги письменників і науковців вилучалися з бібліотек, довгі роки не видавалися, твори художників знищувалися.
Що таке Розстріляне Відродження?
ВідповістиВидалити«Розстріляне відродження» — літературно-мистецьке покоління 20 – початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Література цього періоду відзначається багатством стилів, жанрів, вершинних мистецьких надбань.
ВидалитиЯкі основні причини знищення митців «Розстріляного відродження»?
ВідповістиВидалитиМитців «Розстріляного відродження» знищили через прагнення радянської влади встановити повний контроль над українською культурою. Їх звинувачували в «націоналізмі» та «ворожих» ідеях, оскільки вони відстоювали самобутність української літератури та критикували радянську політику. У 1930-х роках розпочалися масові репресії, митців арештовували, розстрілювали або відправляли в табори, а їхні твори забороняли. Це стало величезною втратою для української культури.
ВидалитиЩо таке будинок "Слово", де він розташований?
ВідповістиВидалитиБудинок "Слово" — це житловий комплекс у Харкові, зведений у 1929 році спеціально для українських письменників, художників та інших діячів культури. Він став символом культурного відродження 1920-х років і водночас місцем трагедії, оскільки більшість його мешканців стали жертвами сталінських репресій. У будинку проживали такі відомі митці, як Микола Хвильовий, Валер’ян Підмогильний, Остап Вишня, Микола Куліш, Павло Тичина та багато інших. Саме тут у 1933 році вчинив самогубство Микола Хвильовий, що стало одним із перших тривожних сигналів масштабних репресій. Сьогодні будинок "Слово" є пам’яткою історії та культури України.
ВидалитиЧому апогеєм розправи над українськими митцями став 1937 рік?
ВідповістиВидалитиЗ 27 жовтня по 4 листопада 1937 року – з метою «перевиконання плану» зі знищення «ворогів народу» до 20-ї річниці більшовицького перевороту – в урочищі Сандармох у Карелії кати НКВД розстріляли 1111 в’язнів етапу Соловецького табору особливого призначення. Понад 250 з них були представниками української інтелігенції. Знищивши митців, влада намагалася «вбити» і їхній творчий доробок. Книги письменників і науковців вилучалися з бібліотек, довгі роки не видавалися, твори художників знищувалися.
Видалити